Завадський Михайло Адамович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Михайло Адамович Завадський
Зображення
Зображення
Основна інформація
Дата народження 7 серпня 1828(1828-08-07)
Місце народження село Михалківці
Дата смерті 17 березня 1887(1887-03-17) (58 років)
Місце смерті село Михалківці
Громадянство Російська імперія
Національність поляк
Професія композитор, музичний педагог, піаніст
Освіта КНУ імені Тараса Шевченка
Інструменти фортепіано
CMNS: Файли у Вікісховищі

Миха́йло Ада́мович Зава́дський (Міхал Завадський; 7 серпня 1828(18280807), село Михалківці, нині Ярмолинецького району Хмельницької області — 17 березня 1887, Михалківці) — український композитор, музичний педагог, піаніст польського походження.

Біографічні відомості[ред. | ред. код]

Михайло Завадський народився 7 серпня 1828 року в селі Михалківці (нині Ярмолинецького району Хмельницької області).

У 1862—1863 роках навчався в Київському університеті імені Святого Володимира.

Працював учителем співу в Києві та Кам'янці-Подільському.

Помер 17 березня 1887 року в рідному селі на 59-му році життя.

Творчість[ред. | ред. код]

Обкладинка збірки українських шумок Михайла Завадського

Автор понад 500 творів, пов'язаних переважно з українськими темами. Значне місце посідали мелодії для шинку. Серед творів:

Автор пісень (зокрема, «Бурлацька» та «Запорожець»).

Деякі фортепіанні твори Завадського (зокрема, думки та шумки) було видано 1911 року в Києві.

Як зазначено в «Нарисах з історії української музики», твори Завадського «мали, безперечно, важливе значення, вони викликали інтерес до української народної пісні, бажання глибше її вивчати і займали велике місце у домашньому музичному побуті у другій половині XIX і навіть ще й на початку XX століття» [1].

Про популярність творів Завадського свідчить такий факт. Коли Леся Українка у 1897—1898 роках лікувалася в Ялті, то на Великдень 1898 року подарувала Катерині Дерижановій (дружині особистого Лесиного лікаря Мартироса Семеновича Дерижанова) ноти Дванадцятої шумки Михайла Завадського [2].

Мистецтвознавець Оксана Володимирівна Фрайт відносить Завадського до представників камерного сентиментального напрямку, характерного для першого етапу розвитку української фортепіанної музики. Як зазначає дослідниця, «цей напіваматорський, доволі салонний за образним світом репертуар започаткував розвиток програмних тенденцій в інструментальному жанрі, позначений прямолінійністю, навіть надмірністю сентиментального змісту, безпосереднім виявом емоцій».

Сучасні виконавці не обминають творчість Михайла Завадського. Так, 1986 року інструментальний ансамбль під керуванням Юрія Яценка записав чотири твори Завадського. Це «Козак», «Українська шумка», «Чабарашка № 12» та «Чабарашка № 15». Аранжування всіх цих творів виконав керівник ансамблю.

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

На честь композитора названо вулицю Хмельницького. В м.Кропивницькому названо вулицю на честь Михайла Завадського.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Нариси з історії української музики. — Частина 1. — Київ: Мистецтво, 1964. — С. 169.
  2. Дерижанов Мартирос Семенович [Архівовано 8 серпня 2009 у Wayback Machine.]. Див. також лист Лесі Українки до матері від 12 березня 1898 року, в якому вона просить: «Будь ласкава, купи і пришли сюди XII шумку Завадського (ту, що Уксус грає), я б хотіла подарувати її пані Дерижановій» (Леся Українка. Зібрання творів у дванадцяти томах. — Т. 11. — К., 1978. — С. 27.).

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]