Прокламація про визволення рабів
Прокламація про визволення рабів — документ, що складався з двох указів Авраама Лінкольна, виданих під час Громадянської війни у США.
Перший указ, що вийшов 22 вересня 1862 року, оголошував вільними усіх рабів у будь-якому штаті Конфедеративних Штатів Америки, що не повернувся до складу США до 1 січня 1863 року. Другий указ, виданий 1 січня 1863 року, назвав 10 окремих штатів, на які буде поширюватися скасування рабства. Згідно з Конституцією, Лінкольн мав право видавати такі укази як «головнокомандувач армією і флотом Сполучених Штатів»[1].
Прокламація про визволення рабів була піддана критиці, тому що вона визволяла рабів тільки на територіях, де США не мала влади. Попри те, прокламація принесла свободу тисячам рабів у день, коли набула чинності[2], у дев'яти з десяти штатів, на які вона поширювалася (Техас був єдиним винятком)[3]. Згодом прокламація була конституційно закріплена Тринадцятою поправкою до Конституції США
Примітки[ред. | ред. код]
 |
У Вікіджерелах є |
- ↑ C Crowther, Edward R. «Emancipation Proclamation». in Encyclopedia of the American Civil War. Heidler, David S. and Heidler, Jeanne T. (2000), p. 651, ISBN 0-393-04758-X
- ↑ Keith Poulter, «Slaves Immediately Freed by the Emancipation Proclamation» North & South vol. 5 no. 1 (December 2001), p. 48
- ↑ William C. Harris, «After the Emancipation Proclamation: Lincoln's Role in the Ending of Slavery», North & South vol. 5 no. 1 (December 2001), map on p. 49
|
Це незавершена стаття з історії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
|
