Амалія Зольмс-Браунфельська
| Амалія Зольмс-Браунфельська | |
|---|---|
.jpg) | |
| Принцеса-консорт Оранська | |
| Правління | 1625 — 1647 |
| Попередник | Елеонора де Бурбон-Конде |
| Наступник | Марія Генрієтта Стюарт |
| Біографічні дані | |
| Народження |
31 серпня 1602[1][2][…] Браунфельс, Лан-Дилль, Гіссен, Гессен, Німеччина[4] |
| Смерть |
8 вересня 1675[1][2][…] (73 роки) Гаага, Голландська республіка[4] |
| Поховання | Нова церква |
| У шлюбі з | Фредерік Гендрік Оранський[4] |
| Діти | Вільгельм II Оранський[4], Луїза Генрієтта Оранська[4], Альбертіна Агнеса Оранська[4], Генрієтта Катерина Оранська[4], Гендрік Лодевейк Оранськийd[5], Марія Оранська[5], Генрієтта Амалія Оранськаd[5], Олександра Оранськаd[5] і Ізабелла Шарлотта Оранськаd[5] |
| Династія | Solms-Braunfelsd |
| Батько | Йоганн Альбрехт I (граф Зольмс-Браунфельський)d[4] |
| Мати | Агнеса Зайн-Віттгенштайнськаd[4] |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Амалія Зольмс-Браунфельська (31 серпня 1602, Браунфельс, графство Зольмс-Браунфельс, Священна Римська імперія — 8 вересня 1675, Гаага, Голландська республіка) — принцеса Оранська за шлюбом зі штатгальтером Фредеріком Гендріком Оранським. Була політичною радницею свого чоловіка під час його правління, регенткою під час його хвороби у 1640—1647 роках та малолітства онука Вільгельма III у 1650—1672 роках.
Ранні роки[ред. | ред. код]
Амалія народилася у Браунфельсі. Дочка графа Зольмс-Браунфельського Йоганна Альберта I та його дружини — графині Агнеси Зайн-Віттгенштайнської. Належала до династії Зольмс — німецького графського роду з безпосереднім підпорядкуванням імператорові. Дитинство пройшло у замку в місті Браунфельс.
Стала частиною двору Єлизавети Стюарт — дружини курфюрста Пфальцу Фрідріха V, який у 1619—1620 роках, під час чеського періоду Тридцятилітньої війни, був королем Богемії. Після того, як імперські сили завдали поразки Фрідріху V, Амалія втекла разом із вагітною королевою із Праги на захід. Дорогою їм відмовляли в притулку, оскільки імператор Фердинанд II заборонив це робити. У королеви Єлизавети почалися пологи, тож Амалія допомогла їй дістатися до замку Кюстрін, який належав принцові Моріцу Оранському.
Кінець їхньої подорожі був у Гаазі, де штатгальтер Моріц надав їм притулок у 1621 році. Вони часто з'являлися при його дворі, де молодший зведений брат Моріца Фредерік Гендрік закохався в Амалію в 1622 році. Амалія відмовилася бути коханкою Фредеріка Гендріка і вимагала шлюбу.
4 квітня 1625 року вони одружилися. 23 квітня того ж року Моріц помер, і згодом Фредерік Гендрік став принцом Оранським.
Дружина штатгальтера[ред. | ред. код]
_and_Amalia_of_Solms-Braunfels_(1602-_1675)_-_104_-_Mauritshuis.jpg)
Коли Фредерік Гендрік став штатгальтером після смерті свого зведеного брата, його вплив значно збільшився, як і вплив Амалії. Вони побудували кілька резиденцій, серед яких — палац Гейс-тен-Бос. Амалія колекціонувала предмети мистецтва і зібрала багато коштовностей, які передала своїм 4 дочкам.
Амалія ініціювала кілька монарших шлюбів, зокрема, шлюб свого сина Вільгельма, майбутнього штатгальтера Вільгельма II, з англійською принцесою Марією Генрієттою, а також своїх дочок із кількома німецькими принцами.
Стосунки між Амалією та Фредеріком Гендріком був щасливим. Вона була його політичним радником. З 1640 року штатгальтер страждав від подагри і, ймовірно, від одного з видів хвороби Альцгеймера. Тому відтоді і до його смерті у 1647 році Амалія виконувала обов'язки регентки, зустрічаючись з іноземними дипломатами та приймаючи рішення від імені Фредеріка Гендріка. Її вплив на прийняття політичних рішень визнавався, тому дипломати намагалися впливати на Амалію, даруючи їй подарунки. Ймовірно, Амалія вплинула на початок та хід переговорів, внаслідок яких був підписаний Мюнстерський мир 1648 року[6]. Того ж року король Іспанії Філіп IV надав їй у володіння замок Тюрнгаут в Іспанських Нідерландах (нині — Бельгія).
1647 року її чоловік помер. Згодом парламент призначив принцом Оранським їхнього старшого сина — Вільгельма II.
Регентство[ред. | ред. код]
Після смерті сина Амалії у 1650 році престол перейшов до її онука Вільгельма III, який народився за 8 днів після того, як його батько помер від віспи. Між Амалією та її невісткою в цей час сталося кілька конфліктів, які стосувалися новонародженого принца. Марія Генрієтта мала намір назвати сина Карлом на честь короля Англії, страченого діда новонародженого, проте Амалія вирішила, що хлопчика назвуть Вільгельмом на честь батька, а окрім того, оскільки першим спадковим штатгальтером Нідерландів був Вільгельм I, а батько принца також хотів назвати сина цим ім'ям[7]. Перемігши в суперечці за ім'я онука, Амалія зараз хотіла стати офіційним опікуном принца, посилаючись на те, що його мати була занадто молодою для цього. 13 серпня 1651 року Верховний суд Голландії та Зеландії[en] вирішив, що право опікунства над принцом має бути поділене між Марією Генрієттою, її свекрухою Амалією та маркграфом Бранденбургу Фрідріхом Вільгельмом (чия дружина Луїза Генрієтта була старшою сестрою покійного Вільгельма II)[8]; маркграф був обраний як нейтральний опікун, що буде посередником між двома жінками, але також тому, що як можливий спадкоємець титулу принца Оранського він був зацікавлений у збереженні майна та коштів Оранської родини, адже Амалія побоювалася, що Марія Генрієтта їх розтратить[9].
Амалія мала гарні стосунки із великим пенсіонарієм Вітте де Віттом навіть після прийняття Вічного едикту, який повністю скасовував посаду штатгальтера. Після смерті Марії Генрієтти у 1660 році вона встановила де-факто одноосібне регентство над онуком. Протягом цього періоду вона проживала в палаці Нордейнде у Гаазі.
1672 року Регентська рада проголосила Вільгельма III повнолітнім, тож Амалію позбавили регентських прав. Того ж року вона стала свідком того, як її онук став правителем усіх нідерландських провінцій. Амалія померла у своєму палаці в Гаазі у 1675 році у віці 73 років. Похована в Новій церкві у місті Делфт[6].
Діти[ред. | ред. код]
- Штатгальтер Вільгельм II (1626—1650) ∞ Марія Генрієтта Стюарт
- Луїза Генрієтта Оранська (1627—1667) ∞ Фрідріх-Вільгельм, маркграф Бранденбургу
- Генрієтта Амалія (1628)
- Єлизавета (1630)
- Ізабелла Шарлотта (1632—1642)
- Альбертіна Агнеса Оранська (1634—1696) ∞ Віллем Фредерік, граф Нассау-Діцу
- Генрієтта Катерина Оранська (1637—1708) ∞ Йоганн Георг II, герцог Ангальт-Дессау
- Гендрік Лодевейк (1639)
- Марія Оранська (1642—1688) ∞ Людвіг Генріх Пфальц-Зіммернський
Генеалогія[ред. | ред. код]
| Філіпп | |||||||||||||
| Конрад | |||||||||||||
| Графиня Анна Текленбурзька | |||||||||||||
| Йоганн Альбрехт I | |||||||||||||
| Вільгельм I Нассау-Ділленбурзький | |||||||||||||
| Єлизавета Нассау-Ділленбурзька | |||||||||||||
| Юліана цу Штольберг | |||||||||||||
| Амалія | |||||||||||||
| Вільгельм I Зайн-Віттгенштайнський | |||||||||||||
| Людовик I | |||||||||||||
| Графиня Йоганнетта Ізенбурзька | |||||||||||||
| Графиня Агнеса Зайн-Віттгенштайнська | |||||||||||||
| Фредерік Магнус I | |||||||||||||
| Графиня Єлизавета | |||||||||||||
| Графиня Агнеса Відська | |||||||||||||
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б Amalia van Solms — 2009.
- ↑ а б RKDartists
- ↑ а б в г д е ж и к ECARTICO
- ↑ а б в г д Lundy D. R. The Peerage
- ↑ а б Amalia van Solms-Braunfels (1602-1675).
- ↑ Beatty, 2003, p. 38.
- ↑ Goodwin, 1893, p. 401.
- ↑ Troost, 2005, p. 26-27.
Джерела[ред. | ред. код]
- Harry Gerber: Amalie, Prinzessin von Oranien. In: Neue Deutsche Biographie (NDB). Band 1, Duncker & Humblot, Berlin 1953, ISBN 3-428-00182-6, S. 238 f. (Digitalisat).
- Arthur Kleinschmidt: Amalie von Oranien, geborene Gräfin zu Solms-Braunfels. Ein Lebensbild. Johannes Räde, Berlin 1905 (mit Ahnentafeln).
- Pieter Lodewijk Muller: Amalie von Oranien. In: Allgemeine Deutsche Biographie (ADB). Band 34, Duncker & Humblot, Leipzig 1892, S. 572—575.
- Uwe Schögl (Red.): Oranien. 500 Jahre Bildnisse einer Dynastie aus der Porträtsammlung der Österreichischen Nationalbibliothek, Wien und der Niederländischen Königlichen Sammlung Den Haag. (Ausstellung vom 1. Februar bis 19. März 2002, Camineum der Österreichischen Nationalbibliothek, Wien). Österreichische Nationalbibliothek u. a., Wien 2002, ISBN 3-01-000028-6, S. 67–69.
- Beatty, Michael A. The English Royal Family of America, from Jamestown to the American Revolution. — McFarland, 2003. — ISBN 9780786415588.
- Goodwin, Gordon. Mary, Princess Royal of England and Princess of Orange // Dictionary of National Biography, 1885-1900. — London: Smith, Elder & Co, 1893. — Т. 36. — С. 400–404.
- Troost, Wouter. William III the Stadholder-king: A Political Biography. — Ashgate Publishing Ltd, 2005. — ISBN 9780754650713.
|
