Нарцис (Караваджо)
| Нарцис | |
| Дата створення / заснування | 1600[1] |
|---|---|
 | |
| Місце розташування | Національна галерея старовинного мистецтва |
| Ґрунтується на | давньогрецька міфологія |
| Головний предмет твору | Нарцис |
| Жанр | міфологічний живопис |
| Творець | Мікеланджело да Караваджо |
| Каталожний код | 1 |
| З матеріалу | олійна фарба і полотно |
| Зображує | Нарцис, віддзеркалення і відбиття |
| У збірках | Національна галерея старовинного мистецтва |
| Історія експозиції | Caravaggio and Berninid і Paths of the Baroqued |
| Метод виготовлення | Світлотінь |
| Ширина | 92 см |
| Висота | 110 см |
| Описано за адресою | wga.hu/html/c/caravagg/03/21narcis.html |
| Статус авторських прав | 🅮 |
| Класифікація Iconclass | 95A(NARCISSUS)6 |
 | |
 Нарцис у Вікісховищі | |
Координати: 41°54′12″ пн. ш. 12°29′24″ сх. д. / 41.90351388891666318° пн. ш. 12.490208333361° сх. д.
«Нарцис» (італ. Narciso) — картина італійського художника Караваджо, написана ним у 1597—1599 роках. Нині вона зберігається у Національній галереї старовинного мистецтва у Римі.
Короткий опис[ред. | ред. код]
1916 року картину атрибутував Караваджо італійський мистецтвознавець Роберто Лонгі[2]. Відомі лише дві роботи художника на сюжети з класичної міфології, хоча це пов'язано швидше з питаннями збереженості доробку художника, ніж із спрямованістю його творчості. Нарцис, за легендою, викладеною в " Метаморфозах " Овідія, — вродливий юнак, який закохався у своє власне відображення. Не маючи змоги відірватися від нього, він помер від своєї пристрасті і, навіть коли перетинав річку смерті Стікс, продовжував дивитися на своє відображення у воді[3] .
Історія Нарциса часто згадувалася або переказувалась у літературі, наприклад, у творах Данте Аліг'єрі та Франческо Петрарки[3]. Вона була добре відомою в колах колекціонерів, у яких Караваджо часто бував у той час, таких як кардинал Франческо Марія дель Монте та банкір Вінченцо Джустініані. Друг Караваджо, поет Джамбаттіста Маріно, створив опис Нарциса[3].
Історія Нарциса була привабливою темою для художників. За словами теоретика Відродження Леона Баттісти Альберті: "Винахідником живопису… був Нарцис… Що таке живопис, якщо не можливість, з його допомогою, охопити обіймами ту саму водну гладь? "[4].
Караваджо зобразив юнака-пажа в елегантній золототканій камізельці, який схилився над водою та дивився на своє спотворене зображення[3] . Картина передає атмосферу задумливої меланхолії: постать Нарциса, разом із своїм відображенням, перебуває у замкнутому колі, поза яким — темрява, тож він становить ніби єдину реальність у цій картині.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Caravaggio and Bernini
- ↑ Metropolitan Museum of Art. The Age of Caravaggio. — New York, N.Y. : Metropolitan Museum of Art, 1985. — С. 265. — ISBN 9780870993800.
- ↑ а б в г Posèq, Avigdor. The Allegorical Content of Caravaggio's "Narcissus" // Notes in the History of Art. — 1991. — Т. 10, № 3 (5 May). — С. 21—31.
- ↑ Saslow, James M. The Desiring Eye: Gender, Sexuality, and the Visual Arts // A Companion to Renaissance and Baroque Art / Bohn, Babette; Saslow, James M. — Wiley-Blackwell, 2012.
Посилання[ред. | ред. код]
- Narcissus. Сторінка картини на сайті галереї (англ.).
|
