Т-80УД

Т-80УД «Береза»
Т-80УД «Береза»
Тип	основний бойовий танк
Походження	Радянський Союз → Україна
Історія використання
На озброєнні	1987
Оператори	СРСР (колишній), РФ (колишній), Пакистан
Історія виробництва
Розробник	Харківське конструкторське бюро машинобудування (ХКБМ) та Харківське конструкторське бюро двигунобудування (ХКБД)
Розроблено	1976 (Об'єкт 478) 1981 (Т-80УД)
Виробник	Харківський бронетанковий завод
Виготовлена кількість	870
Характеристики
Вага	46 тонн
Довжина	9664 мм з гарматою вперед 9772 мм з гарматою назад 7020 мм без врахування гармати
Ширина	По бортовим екранам 3755 мм По гусеничним стрічкам 3384 мм
Висота	По даху башти 2215 мм З зенітним кулеметом 2760 мм
Екіпаж	3
Дальність вогню
Броня	610 мм від бронебійних снарядів 1000 мм від кумулятивних снарядів
Головне озброєння	Гладкоствольна гармата-пускова установка 2А46М-1 (45 снарядів)
Другорядне озброєння	1 × 12,7-мм НСВТ, 1 × 7,62-мм ПКТ
Двигун	дизельний двигун 1000 к.с.
Питома потужність	21,7
Трансмісія	Механічна
Підвіска	Незалежна торсіонна з гідравлічними амортизаторами
Дорожній просвіт	529 мм по основному днищу
Ємність паливних баків	1300 л у основних баках і 2 додаткові бочки по 370 л
Операційна дальність	580 км по шосе 350-400 км по сухій ґрунтовій дорозі
Швидкість	Середня по шосе 45-50 км/год Середня по ґрунту 40 км/год Максимальна по шосе 70 км/год
Т-80УД у Вікісховищі

Т-80УД (шифр: «Береза», індекс ГБТУ: Об'єкт 478Б) — радянський і український основний бойовий танк з родини Т-80. Танк являв собою варіант Т-80У, розроблений Харківським конструкторським бюро машинобудування (ХКБМ), що відрізнявся дизельним двигуном 6ТД-1 та зенітною кулеметною установкою з дистанційним керуванням.

Танк прийнято на озброєння 1987 року, виробництво відбувалось на ХБТЗ в СРСР, а після його розпаду — в Україні. Танк ліг в основу українських танків Т-84.

Історія

СРСР

1976 року було прийнято на озброєння танк Т-80, однак його газотурбінний двигун (ГТД) був дорогим і неекономічним. Збільшення потужності серійного 5ТДФ танка Т-64 було проблематичним, форсування до 750 к.с. не вдалось. Наказом Міноборонпрому № 19 від 15 січня 1974 року було поставлено задачу створити 6-циліндровий дизельний двигун потужністю 1000 к.с. Турбіна Т-80 коштувала близько 104 000 радянських рублів, у той час як дизельний двигун В-46 коштував усього 9600 рублів у 1980-х. Тому паралельно зі створенням і поліпшенням газотурбінного танка низка радянських підприємств проводила власні розробки варіанту танка з дизельним двигуном. У Ленінграді та Омську створили дослідні машини «Об'єкт 219РД» і «Об'єкт 644», оснащені дизелями А-53-2 (2В-16) та В-46-6 відповідно. Однак, успішнішим проєктом був «Об'єкт 478» від ХКБМ, ескізний проєкт якого було створено 1976 року. На цьому проєкті було опрацьовано встановлення двигуна 6ТД на танк Т-80.

Міністр оборони СРСР Дмитро Устинов був прихильником єдиного танка з ГТД, тому з моменту його призначення в 1976 році цей напрямок мав найбільшу підтримку з боку держави. Він також наполягав на переході всіх заводів (крім УВЗ, зайнятого Т-72) до виробництва новітнього Т-80. Примітно, що для нього було принциповим створення Т-80 з ГТД — як відповідь новітньому американському танку «Абрамс».

Постанова ЦК КПРС і Ради міністрів СРСР № 577-178 від 17 липня 1977 передбачала освоєння виробництва Т-80 з ГТД на заводі імені Малишева (ХЗТМ) з 1983. Розробку ГТД доручили ЛНПО імені Клімова, виробництво мав здійснювати завод Малишева, а конструювання та документація лягали на ХКБД. Постанова найвищого керівництва країни зробила основним пріоритетом створення ГТД, тому розробку чотиритактного двигуна зупинили, а двотактного — скоротили. На цей момент серійний Т-80 вже випускали в Омську з двигуном ГТД-1000Т від Калузького моторного завода.

Передбачалось, що з 1980 року Харків буде серійно виготовляти власні газотурбінні двигуни ВГТД-1000ФМ потужністю 1250 к.с. Однак, опанування цього двигуна потребувало побудови нових цехів, підготування нових спеціалістів і часу. Харківський ГТД не змогли зробити й до 1983 року. ХКБД все ще пропонував 6ТД, однак 1983 року вирішили зупинити роботи з ВГТД-1000ФМ і розгорнути на заводі Малишева освоєння форсованого двигуна ГТД-1100Ф потужністю 1200—1250, заснованого на серійному двигуні Т-80. Цей двигун теж був не менш проблемним для Харкова, оскільки суттєво відрізнявся від ВГТД і потребував налагодження процесу з нуля, приймання відбулось лише 1985 року.

Проблеми зі створенням або освоєнням ГТД у Харкові все ж призвели до того, що двигун 6ТД розглядали як шлях модернізації Т-64 та як резервний варіант для новітнього Т-80У. Постанова 701-200 16 червня 1981 передбачала розробляти Т-80У з резервним двигуном 6ТД-1, випробування якого з цим двигуном пройшли 1983 року. Випробування показали, що показники мобільності з дизелем виявились майже незмінними, але в 1,6-1,7 разів покращилась паливна ефективність. Випробування 1985 року підтвердили ці показники.

Устинов усе ж домігся виробництва Т-80У в Харкові замість Т-64, однак цей процес був дуже повільним. Зрештою смерть Устинова 20 грудня 1984 року та відставка леніградського партійного діяча Романова, двох найактивніших прихильників ГТД, дали «зелене світло» на повернення до дизельних двигунів. В січні 1985 року заступник міністра оборони Віталій Шабанов вперше визнав, що Міноборони весь час вело дві паралельні лінії: ГТД і дизель. Варіантами майбутнього дизеля були челябінський 2В-16 і харківський 6ТД-1, однак останній був досконалішим і був більш доведеним до рівня серійного виробництва. Політичний бік питання залишався відкритим, оскільки діяла постанова щодо виробництва Т-80У з ГТД на заводі Малишева. На колегії Міноборони 17 травня 1985 було розглянуто перспективи танкових двигунів. Думки розділились. Головний конструктор танка Т-80 Микола Попов продовжував наполягати на ГТД, однак міністр оборони Сергій Соколов сказав йому займатись тими зауваженнями щодо Т-80, що надходили з армії. Зрештою Соколов постановив, що дизель не втратив актуальності через недоліки ГТД.

Постановою ЦК КПРС і РМ № 837-249 від 2 вересня 1985 всупереч постанові щодо виробництва було запущено серійне виробництво «Т-80У з двигуном 6ТД», а виробництво танкових ГТД завершено. Також було постановлено створити 1985 року документацію на танк Т-80УД з 6ТД-1, завершити до 1986 року створення двигуна 6ТД-2 і його встановлення в танк, створити можливості для запуску серійного виробництва танка 1987 року. Освоєння танка Т-80УД завершило епоху Т-64, останній з яких вийшов із цеху 27 грудня 1987 року.

До кінця 1985 року в Харкові зібрали перші 5 танків «Об'єкт 478Б», 1986 року їх було запущено в широку серію, а 1987 року прийнято на озброєння СРСР під позначенням Т-80УД. 1988 року танк зазнав низки змін. Зокрема, було замінено навісний динамічний захист «Контакт-1» на вбудований «Контакт-5», допрацювання також торкнулись двигуна та озброєння.

Початково танк мав отримати позначення Т-84 для продовження харківської традиції найменування: Т-34, Т-44, Т-54, Т-64 й Т-74. Однак, найвище партійне керівництво вирішило не створювати ще один тип основного бойового танка на озброєнні, поряд з Т-64, Т-72 і Т-80. Деякі дослідники вважають, що Т-84 є українським позначенням Т-80У з дизельним двигуном 6ТД. А за словами головного конструктора ХКБМ Миколи Рязанцева, Т-84 був варіантом Т-80УД з двигуном 6ТД-2, створеним наприкінці існування СРСР. Його приймання відбулось з квітня до листопада 1991 року, а у грудні 1991 було рекомендовано прийняття на озброєння. Розробка Т-84 завершена 1994 року.

Всього до розпаду СРСР було виготовлено близько 500 танків Т-80УД (за іншими даними 700 танків), Танк надійшов на озброєння Таманської та Кантемирівської дивізій. Близько 350 одиниць залишались на території ХБТЗ станом на 1991 рік.

Україна

Після розпаду СРСР подальшим розвитком Т-80УД займались українські оборонні підприємства, які, однак, опинились у скрутному становищі через відсутність фінансування та замовників. 1992 року з'явилась постанова Кабінету міністрів України щодо відновлення виробництва на ХБТЗ, вже в червні генеральним конструктором став Михайло Борисюк.

Паралельно з модернізацією Т-80УД, ХКБМ також проводила розробку нового танка Т-84. В 1980-ті складові танків на 60% постачались із інших республік СРСР, тому Кабмін видав постанову № 181-3 від 12 березня 1993, якою постановив створення модернізованого танка Т-84, заснованого на Т-80УД, з максимально замкнутим циклом в Україні. Башти відливались у на Азовсталі в Маріуполі та в Омську, але ці підприємства більше не могли постачати їх, тому в ХКБМ розробили власну зварно-катану башту. Також Україна розпочала виробництво власної гармати КБА-3.

Частина Т-80УД, виготовлених для Пакистану впродовж 1996—1999 років вже містила напрацювання Т-84, в тому числі зварно-катану башту нової конструкції. З 320 танків 145 мали оригінальні литі башти, з яких 52 були ще для радянської армії, частина танків була новими, але з радянськими баштами, частину взяли з запасів української армії, а решта 175 танків були «Об'єкт 478БЕ» зі зварними баштами.

Характеристики

Т-80УД «Береза»:

• Вага: 46 т
• Екіпаж: 3 особи
• Гармата: 125-мм гладкоствольна 2А46М-1
• Скорострільність гармати: 8-10 пострілів/хв^{[джерело?]}
• Боєкомплект, пострілів 45, 28 з яких у конвеєрі механізму заряджання^{[джерело?]}
• Заряджання: автомат заряджання («троянда»)
• Двоплощинний стабілізатор
• Автоматизований комплекс керування озброєнням 1А45 з денним прицільним комплексом навідника 1А43 «Іртиш», нічним прицільним комплексом навідника ТО1-КО1 «Буран» та денно-нічним прицільно-спостережним комплексом командира ПНК-4 «Агат»^{[джерело?]}
• Комплекс керованого озброєння 9К119 «Рефлекс» з керованою ракетою 9М119 «Інвар»
• Кулемети: один 12,7-мм НСВТ, один 7,62-мм ПКТ
• Двигун: 6ТД-1, потужність 1000 к.с.^{[джерело?]}
• Швидкість — 70 км/год переднім ходом та 11 км/год заднім ходом (динамічні якості повністю рівні Т-80У за виключенням гальмування, у т-80УД цей показник на 40% кращий ніж у Т-80У)
• Запас ходу — 560 км по шосе (з додатковими бочками 740), 350-450 км по бездоріжжю (з додатковими бочками 450-500)
• Захист від ЗМУ
• Комплекс вбудованого динамічного захисту «Контакт-5»

Модифікації

Детальний вид танка, на якому можна побачити вбудований динамічний захист і дистанційно керований кулемет

• Об'єкт 478 — перший варіант Т-80 з дизельним двигуном 6ТД-1, ескізний проєкт якого було створено 1976 року.
• Об'єкт 478М — радикальніша модернізація з чотиритактним двигуном 124Ч потужністю 1500 к. с.
• Об'єкт 478Б — серійний Т-80УД
  • Об'єкт 478БК (1993) — український дослідний зразок Т-80УД зі зварною баштою.
  • Об'єкт 478БЕ — українські танки для пакистанського контракту зі зварною баштою.
  • Об'єкт 478БЕ-1 — експортний Т-80УД зі зварною баштою (Пакистан).
  • Об'єкт 478БЕМ1 — експортний Т-80УД з КАЗ «Дрозд» (США).
  • Об'єкт 478БЕМ2 — експортний Т-80УД з кондиціонером (США).

• Об'єкт 478Д — дослідний Т-80УД з КОЕП «Штора», пасивним нічним прицілом ТПН-4 «Буран-Е» та системою дистанційного підриву уламково-фугасних снарядів «Айнет». Шасі частково запозичене в Т-64.
  • Об'єкт 478ДУ — один зі зразків, що було продемонстровано Пакистану 1993 року. Мав котки типу Т-64 з внутрішньою амортизацією.
  • Об'єкт 478ДУ1 — один зі зразків, що було продемонстровано Пакистану 1993 року зі звичайними котками Т-80.
  • Об'єкт 478ДУ2 — український танк Т-84, створений на базі Т-80УД. Вперше показаний на IDEX-1995.

На озброєнні

Поточні оператори

• Пакистан. Станом на 2021 рік були наявні 315 танків.

Статус невідомий

•  Росія. Перейшли під час розпаду СРСР, перебували на озброєнні.
• США. 4 одиниці Т-80УД отримані в 2003 році від України для вивчення та навчання в U.S. Army Aberdeen Test Center.

Пакистан

1993 року танком зацікавився Пакистан. Україна направила туди фахівців і дві машини, які відрізнялись між собою: «478ДУ» з котками Т-64 та «478ДУ1» з котками Т-80. Вважалось, що котки Т-64 могли бути кращими для пустелі, однак у Пакистані обрали традиційні обгумовані котки типу Т-80. У липні — вересні 1995 року Пакистан провів тендерні випробування танків з 3 тисячами кілометрів об'їзду в пустелі, стрільба вдень і вночі по рухомих і нерухомих цілях. В результаті українські танки продемонстрували перевагу над китайськими Тип 85 і після перемовин, 30 липня 1996 року було укладено контракт на 320 танків на суму 650 млн доларів. Перші 15 танків пакистанська армія отримала 20 лютого 1997 року, а 23 березня вони пройшли урочистим парадом в Ісламабаді.

Пакистан закупив в України 320 танків Т-80УД, на останніх партіях якого використовувались елементи конструкції Т-84 (зокрема башта нової конструкції). Всього у 1997—1999 роках Україна поставила Пакистану 320 танків Т-80УД.

23 листопада 2016 року був підписаний контракт між Пакистаном та Україною на модернізацію та технічного обслуговування танкового парку. В лютому 2021 року Укроборонпром на IDEX-2021 уклав контракт з Пакистаном на ремонт танків Т-80УД на 85,6 млн доларів. Також тривали перемовини щодо нового постачання українських танкових двигунів 6ТД-1 та 6ТД-2.

Росія, військова промисловість якої теж зазнавала проблем і могла скласти конкуренцію, теж була зацікавлена в такій угоді, оскільки через напружені стосунки між Пакистаном та Індією, остання могла б зацікавитись купівлею російських Т-90С, що зрештою й відбулось у 2001.

СРСР і Росія

Більшість виготовлених танків Т-80УД надійшли до військових частин не на території України, зокрема, танки опинились у складі Таманської та Кантемирівської дивізій, що з розпадом СРСР перебували під російським командуванням.

Танки пройшли на парадах 9 травня (День перемоги) й 7 листопада (Жовтнева революція) 1990 року по Красній площі й таким чином стали першими танками родини Т-80, показаними на широку публіку. Також вони брали участь у Серпневому путчі 1991 року. В ході політичної кризи в Росії 4 жовтня 1993 року шість танків Т-80УД 12-го гвардійського танкового полку Кантемирівської дивізії відкрили вогонь по будівлі парламенту в Москві. Танки під керівництвом генерал-майора Валерія Євневича випустили 2 підкаліберних і 10 уламково-фугасних боєприпасів. За словами одного з танкістів-учасників подій, вони не знали, по кому ведуть вогонь: представники ФСК перед тим нібито повідомили їм, що в будівлі знаходились терористи.

Збережені зразки

Розфарбований «Об'єкт 478» у Києві

Україна

• Єдиний збережений екземпляр «Об'єкта 478» (прототип Т-80УД) встановлений у Музеї історії України у Другій світовій війні в Києві.
• Т-80УД з котками від Т-64 перебуває на території випробувальної бази ХКБМ, УПИ-190.

В культурі

Танк присутній у низці відеоігор: Armored Warfare, War Thunder та інших.

Джерела

• Рязанцев, Николай (2009). Моторы и судьбы. О времени и о себе: воспоминания Генер. конструктора по созданию двигателей для бронетанк. техники (російською) . Харків: ХНАДУ. с. 271.
• Zaloga, Steven J (2009). T-80 Standard Tank. The Soviet Army's Last Armored Champion. Osprey Publishing. ISBN 978-1846032448.
• Ильин, Владимир (1998). Основной танк Т-80. Техника и вооружение (1).
• Шумилин, С. Э. (2010). Танк Т-84. Наука и техника (11).

Посилання

• Основной боевой танк Т-80УД
• У Харкові розпочали модернізацію танків Т-80УД до рівня Т-84У. http://uprom.info/. Національний промисловий портал. 22 лютого 2019. Процитовано 23 лютого 2019.
• Т-80УД Пакистанский контракт на YouTube — документальний фільм про підготовку та реалізацію «Пакистанського контракту»
• Видео с испытаниями обстрелом танка Т-80УД из танка Т-80У на YouTube — документальний фільм про випробування обстрілом танку Т-80УД в Росії