Карлос Хартлінг
| Аугусто Констансіо Коельйо Естевес | |
|---|---|
| ісп. Carlos Hartling | |
| Ім'я при народженні | нім. Carl Wilhelm Härtling |
| Народився |
2 вересня 1869 Шлотгайм |
| Помер |
13 серпня 1920 (50 років) Санта-Текла, Сальвадор |
| Громадянство |
 Гондурас |
| Діяльність | композитор |
| Відомий завдяки | музикант |
| Magnum opus | Гімн Гондурасу |
| Батько | Georg Friedrich Härtling |
| Мати | Johanne Henriete Wilhemine Härtling |
| У шлюбі з | Guadalupe Ferrari Guardiola |
| Діти | Enriquekta Härtling Ferrari, Alicia Härtling Ferrari. |
Карлос Хартлінг, уроджений Карл Вільгельм Хартлінг, (1 вересня 1869 року, Шлотгайм, Шварцбург-Рудольштадт — 13 серпня 1920 року, Санта-Текла) — гондураський музикант німецького походження[1]. Навчався у Веймарській та Лейпцигській консерваторіях, закінчив навчання в Музичній академії Мюнхена. Після навчання працював керівником військових оркестрів, зокрема в музичному корпусі 3. Thüringischen Infanterie-Regiments Nr. 71
27 червня 1896 року він переїхав в Гондурас на запрошення Полікарпа Бонільї. Там почав працювати вчителем музики і керівником концерту. 23 вересня він вже зробив свою першу концертну презентацію.
Президент Гондурасу Мануель Бонілья доручив поету Аугусто Констансіо Коельйо написати слова до нового гондураського гімну, а Карлосу Хартлінгу написати до них музику. Карлос виконав доручення у 1903 році, але перше публічне виконання Гімну відбулося лише 13 листопада 1907 року в порту Амапали на зустрічі президентів Центральної Америки.
Під час другого президентського строку Мануеля Бонільї текст і музика гімну були популяризовані, а 13 листопада 1915 року президент Альберто Мембраньо указом № 42 затвердив державний гімн офіційно.
Крім гондураського гімну, Карлос Хартлінг написав ще низку музичних творів, таких як «Saludo de Tegucigalpa», «Bajo la Bandera Hondureña», «Paz Eterna» — траурний марш, прем'єра якого відбулась під час поховань президента Мануеля Бонільї, «Marcha del General Morazán» «El Murmullo de los Pinos Hondureños».
Помер від жовтої гарячки у віці 50 років.
Примітки[ред. | ред. код]
Джерела[ред. | ред. код]
- Cantarero Palacios. Gualberto, Carlos Härtling, Augusto C. Coello. Interpretación y Interpretación del himno nacional. Editorial del Ministerio de Educación Pública, 1983.
- Ferrari de Härtling, Guadalupe. Recuerdos de mi vieja Tegucigalpa. Imprenta La Libertad, 1953.
- Hernández, Valerio. Una historia de tres ciudades: ensayo biográfico sobre Carlos Härtling, autor de la música del Himno Nacional de Honduras. Eitorial Mejores Ideas, 1994.
|
