Фредерик с'Якоб
| Фредерик с'Якоб нід. Frederik s'Jacob | |||
 | |||
| |||
|---|---|---|---|
| 12 квітня 1881 — 20 січня 1884 | |||
| Монарх: | Віллем III | ||
| Попередник: | Йохан Вільгельм ван Лансберге | ||
| Наступник: | Отто ван Рес | ||
| Народження: |
25 лютого 1822 Гаага, Об'єднане королівство Нідерландів | ||
| Смерть: |
3 березня 1901 (79 років) Утрехт, Нідерланди | ||
| Країна: | Нідерланди | ||
| Батько: | Frederik Bernard s'Jacobd | ||
| Діти: | Frederik Bernard s'Jacobd | ||
| Автограф: | 
| ||
| Нагороди: |  | ||
Фредерик с'Якоб (нід. Frederik s'Jacob; 25 лютого 1822 — 3 квітня 1901) — п'ятидесятий генерал-губернатор Голландської Ост-Індії.[1]
Родина[ред. | ред. код]
Фредерик с'Якоб був сином Фредеріка Бернарда с'Якоба, депутата і секретаря Державної Ради, і Марії Петронелли Рохуссен, родичці Яна Якоба Рохуссена. Він одружився в 1848 році на Леоні Сюзанні Шарлотті ван Гогендорп (дочці Карела Сірардуса ван Гогендорпа). Їх старший син Фредерік Бернард с'Якоб став в майбутньому мером Роттердаму. Другий син, Карел Сірардус Віллем прожив лише сім місяців. Його мати померла через три місяці після пологів.
Кар'єра[ред. | ред. код]
В 1869 Фредерик с'Якоб став генеральним директором державної залізниці. Він пробув на цій посаді 10 років.
В 1881 році він став генерал-губернатором. За період його правління відбулись виверження вулкана Кракатау (1883) і спалах епідемії холери на Яві.
В 1883 році відбувся урядовий скандал, внаслідок якого міністр колоній де Брау пішов у відставку. Фредерик с'Якоб також подав у відставку.
Був нагороджений лицарем ордену Віллема.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ F. s' Jacob, Parlement & Politiek.