Церква Різдва Пресвятої Богородиці (Ділове)
| Церква Різдва Пресвятої Богородиці | |
|---|---|
 | |
| 47°56′00″ пн. ш. 24°10′24″ сх. д. / 47.93333° пн. ш. 24.173361° сх. д.Координати: 47°56′00″ пн. ш. 24°10′24″ сх. д. / 47.93333° пн. ш. 24.173361° сх. д. | |
| Країна |
 Україна |
| Село | Ділове, Закарпатська область |
| Тип | церква |
| Тип будівлі | церква |
| Стиль | дерев'яна архітектура |
| Перша згадка | 1750 |
| Прибудови | Дзвіниця |
 | |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Це́рква Різдва́ Пресвято́ї Богоро́диці — дерев'яна церква, яка знаходиться у селі Ділове, Рахівського району, Закарпатської області. Розташована за кілька кілометрів від українсько-румунського кордону, вона є унікальною пам'яткою народного дерев'яного будівництва та справжнім національним культурним надбанням, пам'ятка архітектури національного значення (№ 203).
Архітектура[ред. | ред. код]
Це одна з небагатьох церков, що має збережений первинний інтер'єр. Основний об'єм — видовжена базиліка під двосхилим дахом з низькою баштою, вкритою шатром з маківкою. Повністю збережено ґанок з різьбленими стовпчиками і трикутним дашком, влаштованим на випущених брусах. Вище — великий трикутний фронтон. Своєрідними є голосниці башти у формі чотирьох аркових віконець з кожного боку. Дзвіниця церкви за своїми архітектурними і художніми якостями є одним із найдосконаліших витворів гуцульської народної архітектури[1].
Історія[ред. | ред. код]
Перша згадка про храм Різдва Пресвятої Богородиці належить до 1750 року. Цю дату не спростовує і запис у єпископських документах 1801 року: «Требушани мають церкву дерев'яну, деякими роками давніше від ерара (ввід держави) создану содійствієм вірників». Побутує також версія про давніше походження церкви. Легенда розповідає, що дуже давно в урочищі Малий Подерей стояла каплиця. Під час бурі у каплицю влучила блискавка, і дзвін покотився вниз. Там, де він зупинився, збудували із смерекових брусів теперішню церкву. У радянську добу в 1949 році церкву було закрито і вона потроху занепадала, а в другій половині 1960-х років церкву підремонтували і відкрили в ній краєзнавчий музей. Упродовж наступних десятиріч церкву двічі перекривали драницею, вона то занепадала, то знову оновлювалася. У всякому разі, статус музею врятував церкву і вберіг від переробок. У 1995 році, напередодні Великодня, церкву повернули греко-католикам, тоді й відбулася перша служба та освячення храму, який пересвятили з Успенського на Різдва Богородиці[1].
В радянські часи церква охоронялась як пам'ятка архітектури Української РСР (№ 193). В 2018 році церква визнана об’єктом культурної спадщини національного значення, який внесено до Державного реєстру нерухомих пам’яток України (№ 070038)[2].
Галерея[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б М. Сирохман. П’ятдесят п’ять дерев’яних храмів Закарпаття. [Архівовано 22 лютого 2013 у Wayback Machine.] — К.: Грані-Т, — 2008.
- ↑ Постанова Кабінету Міністрів України від 23 травня 2018 р. № 396 Про внесення об’єктів культурної спадщини національного значення до Державного реєстру нерухомих пам’яток України. zakon.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 25 грудня 2021. Процитовано 14 лютого 2021.
Посилання[ред. | ред. код]
- «Дерев'яні храми України» [Архівовано 11 вересня 2016 у Wayback Machine.]
Джерела[ред. | ред. код]
- Сирохман М. П'ятдесят п'ять дерев'яних храмів Закарпаття. — К.: Грані-Т, — 2008. — 88с.
