Іспанська імміграція в Екваторіальну Гвінею[edit]

Іспанський екватогвінеєць (ісп. Hispano-ecuatoguineano) - особа іспанського походження, яка є жителем, що народився або проживає в Екваторіальній Гвінеї. Населення Іспанії, яке проживає в Екваторіальній Гвінеї, нараховує, за оцінками, 17 000. Багато іспанських екватогвінеїв мають мулатне, або багаторасове походження.

Поселення[edit]

Група процвітаючих плантацій була створена кастильськими і перш за все валенсійськими землевласниками, культурний рівень яких значно перевищував рівень іспанців, які продовжували емігрувати до Америки, а оскільки Гвінея ніколи не була привабливим місцем для масової імміграції, ті іспанці, які вибрали жити в Гвінеї, як правило, роблять цей вибір з огляду на вищу заробітну плату або привілеї, доступні лише для середнього та професійного класів.

Іспанці до Екваторіальній Гвінеї, як правило, не іммігрували з метою постійного утвердження, а скоріше працювали протягом певного періоду часу і майже завжди поверталися до Іспанії. Результатом стало зменшення почуття постійності та посилення двосторонніх контактів між Іспанією та емігрантами-іспанцями в Гвінеї. Незважаючи на те, що певна кількість іспанців народилася у Гвінеї, мало хто не вважав себе іспанцем, подібно до своїх співвітчизників на Канарських островах чи Іфні, крім того було небагато сімей, які постійно жили в Іспанській Гвінеї більше одного покоління.

Кількість змішаних шлюбів також була значно меншою в Гвінеї, ніж в Америці, оскільки іспанські поселенці привезли більшу частку іспанських жінок, що очевидно видно в невеликій кількості мулаток-гвінейців (Фернандіно), на відміну від Карибського регіону Латинської Америки. Однак протягом 1940-х та 1950-х років у корінних жінок та іспанських чоловіків, переважно поза шлюбом, народилася збільшена кількість нащадків-мулатів. За цим потомством мулатів, як правило, піклувались їхні мати та сім’я по матері, і, швидше за все, ідентифікували їх як плем’я, в якому вони народились. Більшість із них одружилися або продовжували рід з іншими корінними африканцями. В результаті цієї ери, а також подальших міжрасових союзів після здобуття незалежності в країні зберігається значна кількість білих іспанських предків, навіть серед тих, хто має чорний або корінний фенотип. Вважається, що частина змішаного походження була наслідком зґвалтування, оскільки примусове рабство насправді існувало в країні завдяки іспанському пануванню там. Далі вважається, що частина незгоди відбулася завдяки методам корупції та примусу, які використовували різні розміщені там християнські місіонерські організації, в тому числі ті, що належали до римо-католицької церкви, під час іспанської колоніальної ери в країні.

З перших днів іспанської колонізації в Санта-Ізабелі були численні європейці різних народів, а також Кру, Менде, Ібо, Калабар, Хауса, Кріо, Ангола і Сан-Томенсіс, і навіть невеликий контингент азіатів. Крім того, на острові спостерігалося невелике число репатрійованих рабів-слуг із Куби та Бразилії протягом 17 століття та 19 століття. Більшість іспанських поселенців залишилися після незалежності Іспанської Гвінеї в 1968 році. Багато інших іспанських екватогвінейців вийшли з нації після "жорстокого'' правління Масі Нгуеми Біого до них, але потім їх кількість зросла досить сильно.

Мова та релігія[edit]

Оскільки їх предки правили країною, вони зробили іспанську першою національною офіційною мовою. Вони також розмовляють другою офіційною мовою країни - французькою та будь-якою з 2 основних мов банту - фанг і бубі. Непрямі докази культурного та освітнього рівня іспанських колонізаторів у Гвінеї містяться в деталях екваторіальної гвінейської іспанської мови, яка, хоча і містить ряд суттєвих відмінностей від півостровної іспанської, практично не містить елементів, типових для неосвіченого вживання іспанської мови, таких поширений в латиноамериканській іспанській мові. Аналогічних форм, таких як хайга, лосотрос тощо, в екватогвінейській іспанській мові не зустрічається. Те саме стосується неетимологічних префіксів, таких як arrecordar та entodavía. Єдиними послідовними фонетичними деформаціями є характерні для іспанців середнього класу з центральної Іспанії: зменшення -ado до -ao, luego до логотипу тощо. У релігії більшість із них - християни, переважно римо-католики та кілька протестантів. Їхні предки принесли християнство нації і зробили її однією з найбільших християнських країн Африки.

Видатні іспанські екватогвінеї[edit]

Хуан Томас Авіла Лорел
Конча Буйка
Еміліо Буале
Ель Чоджин
Хіджас дель Соль
Вірджинія Буйка
Девід Альварес Агірре
Серхіо Баріла
Родольфо Бодіпо
Іван Боладо Паласіос
Хуан Епітіе Дьове
Рубен Епітіе Дьове
Альберто Едджого
Ювенал Едджого
Омар Маскарелл
Хосе Луїс Рондо
Франциско Сальвадор Ела
Грегоріо Сальвадор Ела
Даніель Васкес Евуй
Бенджамін Зарандона
Іван Зарандона

Дивитися також[edit]

Афро-іспанець
Екватогвінейська Іспанія
Відносини Екваторіальної Гвінеї та Іспанії
Народи Фернандіно
Емансіпадос