F/A-18 Hornet
| F/A-18 Hornet | |
|---|---|
.jpg) | |
| F/A-18 | |
| Призначення: | палубний багатоцільовий винищувач |
| Перший політ: | 18 листопада 1978 року |
| Прийнятий на озброєння: | 7 січня 1983 |
| Розробник: | McDonnell Douglas, Boeing Defense, Space & Security і Боїнг |
| Виробник: | Макдоннел-Дуглас |
| Всього збудовано: | більше 1500 |
| Екіпаж: | 1 особа |
| Бойовий радіус: | 740—1065 км |
| Дальність польоту: | 3340 км |
| Практична стеля: | 15 240 м |
| Швидкопідйомність: | 254 м/с |
| Довжина: | 17,07 м |
| Висота: | 4,66 м |
| Розмах крила: | 11,43 м |
| Площа крила: | 37,16 м² |
| Порожній: | 11 200 кг |
| Споряджений: | 16850 кг |
| Двигуни: | Дженерал Електрик F404-GE-400 |
| Тяга (потужність): | 2×4900 кгс |
| Тяга форсажна: | 2×7260 кгс |
| Гарматне озброєння: | 1×20 мм |
| Боєзапас: | 570 патр. |
| Кількість точок підвіски: | 9 |
| Маса підвісних елементів: | 7030 кг |
|
| |
F/A-18 Hornet у Вікісховищі | |
F/A-18 Hornet (укр. «Го́рнет»)[1][a] — американський палубний багатоцільовий винищувач, розроблений в 1970-х роках. На сьогодні є основним бойовим літаком ВМС США. Перебуває також на озброєнні низки країн Європи та Азії, застосовувався у військових операціях проти Лівії, Іраку, Югославії.
У ряді джерел літак згадується як F-18, але таке позначення було скасовано в 1982 році й наразі не є офіційним. Офіційне позначення літака в Збройних Силах США, згідно зі списком позначень літальних апаратів Міністерства оборони США (DoD 4120.15-L, 12 травня 2004) — FA-18[2], проте написання без косої риски значно менш поширене[b][3].
На основі Hornet було створено збільшену версію F/A-18E/F Super Hornet.
Історія створення[ред. | ред. код]
F/A-18 Hornet веде свою історію від проєкту P-530 «Кобра», розробленого компанією Northrop у кінці 1960-х років.[4] Згодом на його основі був створений винищувач YF-17 Cobra, який уперше піднявся в повітря у червні 1974-го.[5] Разом із F-16 літак брав участь у конкурсі Lightweight Fighter[en], на якому обирався легкий винищувач для американських військово-повітряних сил.[4] Хоча в конкурсі переміг F-16, розробкою Northrop зацікавилися військово-морські сили.[5] У цей час американський флот у рамках програми NACF (Navy Air Combat Fighter) шукав недорогий літак, який би міг доповнити винищувачі F-14 Tomcat. Через зменшення витрат на військові потреби в цей період програма передбачала не розробку нового літака з нуля, а адаптацію вже існуючих проєктів.[4] Військово-морські сили США скептично поставилися до однодвигунного YF-16 і воліли вибрати YF-17, який мав два двигуни. Однак літак потребував значних змін для служби на флоті. Фірма Нортроп раніше не займалася створенням палубних літаків, тому було вирішено, що робота над перепроєктування YF-17 проводитиметься спільно з Макдоннел-Дуглас, який мав великий досвід співробітництва з ВМС.
1 березня 1977 було оголошено, що новий літак отримає назву «Горнет» («Шершень»).
Спочатку планувалося, що Макдоннел-Дуглас займатиметься палубним варіантом для ВМС США, а Нортроп — варіантом F-18L наземного базування, призначеним на експорт. Проте в 1979 році фірма Нортроп подала судовий позов, звинувативши компаньйона в тому, що той використовує її технології, розроблені для наземного варіанту, порушуючи двосторонню угоду, і зажадала заборонити експорт палубної модифікації. Судова тяжба завершилася в 1985 році, коли Макдоннел-Дуглас погодилася виплатити 50 млн доларів за отриману технічну інформацію; цим все і закінчилося. Варіант F-18L так і не пішов у серію, а «Горнет» повністю став проєктом Макдоннел-Дуглас.
Літак повинен був випускатися в трьох модифікаціях: винищувача F-18A, штурмовика A-18A, навчально-бойового TF-18A. Фірмі Макдоннел-Дуглас вдалося об'єднати винищувальну і штурмову модифікації в один літак, який з 1980 р. згадувався як F/A-18A, хоча офіційно таке позначення було затверджене лише в грудні 1982 року. Двомісний TF-18A був перейменований на F/A-18B.
Було побудовано 9 одномісних і 2 двомісні дослідні літаки. Перший політ «Горнета» відбувся 18 листопада 1978 року. Перший серійний літак піднявся в повітря 12 квітня 1980 року, і вже в травні нові машини почали надходити у ВМС.
У цінах 1979 закупівельна вартість одного літака, без урахування вартості НДДКР, становила 10,8 млн дол.
Конструкція[ред. | ред. код]
На вимогу командування ВМС США при проєктуванні F/A-18 велика увага приділялася виживанню та надійності. Невеликі габарити цього літака, бездимні двигуни, мала величина ефективної площі розсіювання (ЕПР), слабке ІЧ випромінювання, наявність бортових засобів РЕБ — все це ускладнює виявлення та супроводження літака.
Літак виконаний за нормальною аеродинамічною схемою із средньорозташованим трапецієподібним крилом. Планер розрахований на ресурс 6 тис. годин при 2 тис. злетів з використанням катапульти і 2 тис. посадок із використанням затримуючого гака.
Крило — багатолонжеронне, складається по лініях, які пройшли через внутрішні хорди елеронів з поворотом консолей на 90 градусів. На крилі встановлені рухомі носки на весь розмах, однощілинні закрилки і зависаючі елерони. Носки і закрилки відхиляються автоматично залежно від кута атаки й числа М для підвищення маневреності в бою і аеродинамічних властивостей у крейсерському польоті. Однією з особливостей літака є наявність напливів складної форми в плані перед кореневими частинами крила. Напливи створюють вихрову підіймальну силу і забезпечують політ літака при великих кутах атаки. Між напливами і фюзеляжем є щілини для відведення приграничного шару повітря від повітрозабірників.
Фюзеляж типу напівмонокок. Відсік кабіни льотчика виконаний у вигляді безпечно пошкоджуваної конструкції. Хвостове оперення стрілоподібне. Диференціальний суцільноповоротний стабілізатор має кут зворотнього поперечного V, рівний 2 градусам. Вертикальне оперення з двома відхиленими назовні на 20 градусів кілями зміщене вперед щодо стабілізатора для виведення його із зони аеродинамічної тіні від крила і стабілізатора на великих кутах атаки.
Паливна система F/A-18 складається з шести фюзеляжних захищених баків і крилових м'яких кесонних баків. Всі паливні ємності для запобігання вибуху при бойових пошкодженнях заповнені поропластом.
Нормальні робочі перевантаження становлять 7,5.
Літак виготовлений, в основному, з алюмінієвих сплавів (масова частка 49,6 %), використовуються високоміцні сталі (16,7 %), титанові сплави (12,9 %), композитні матеріали (9,9 %) та інші матеріали (10,9 %). Всі поверхні управління, хвостове оперення і закрилки — шаруватої конструкції зі стільниковим алюмінієвим заповнювачем і обшивкою з епоксидного вуглепластику. Частина обшивки крила і кришки оглядових люків фюзеляжу також виконані з вуглепластику. Носки стабілізаторів і кілів виготовлені з титанових сплавів. У конструкції планера літака передбачено дублювання шляхів передачі силових навантажень. У конструкції шасі літака (циліндри основних стійок) застосовано високоміцну сталь AerMet 100[en] фірми Carpenter Technolodgy з межею міцності 200 кгс/мм².
Силова установка літака складається з двох двигунів F404 модульної конструкції, розроблених фірмою General Electric спеціально для F/A-18. Двигуни розділені титановою протипожежною перегородкою. Тяги одного двигуна достатньо для повернення літака на базу. Всі агрегати двигуна розташовані в його нижній частині, під компресором. У відсіку силової установки є системи виявлення та гасіння пожежі.
Повітрозабірники бічні напівкруглі нерегульовані, розташовані під кореневими напливами крила.
Бортове обладнання[ред. | ред. код]
На F/A-18 встановлена цифрова електродистанційна система управління з чотирикратним резервуванням.
Потужний обчислювальний комплекс літака включає понад 20 ЕОМ із загальним обсягом пам'яті 741000 16-розрядних слів. Основними є дві ЕОМ AN/AYK-14 (фірми Control Data) з об'ємом пам'яті по 64 000 16-розрядних слів.
Експлуатація[ред. | ред. код]
Перша ескадрилья F/A-18 отримала статус боєготової 7 січня 1983 року — це була 314-я винищувально-бомбардувальна ескадрилья Корпусу морської піхоти США «Чорні лицарі» (VMFA −314 Black Knights). У ескадрильях ВМС і КМП «Горнет» поступово замінював винищувачі F-4 і штурмовики A-4 і A-7. Після зняття з озброєння штурмовиків A-6 у 1990-х роках «Горнет» залишився єдиним спеціалізованим ударним літаком ВМС, а після завершення експлуатації винищувачів F-14 у 2006 він залишався єдиним бойовим літаком, побудованим для американських авіаносців. Ця ситуація зберігалася до вступу в дію винищувачів F-35.
З 1986 року літаки F/A-18 використовує група вищого пілотажу ВМС США «Блакитні ангели».
До кінця 1990-х років «Горнет» перебували на озброєнні 26 бойових ескадрилей ВМС США, 4 ескадрильї Резерву ВМС США, 16 бойових ескадрилей Корпусу морської піхоти США[6].
Варіанти[ред. | ред. код]
- F/A-18A — перший серійний варіант. Побудовано 371 машин.
- F/A-18B — двомісний навчально-бойовий варіант F/A-18A.
- F/A-18C — варіант з удосконаленими авіонікою і озброєнням (може нести КР AIM-120, AGM-65).
- F/A-18D — двомісний навчально-бойовий варіант F/A-18C.
- CF-18 — варіант для Королівських військово-повітряних сил Канади
- F/A-18E/F «Супер Горнет» — подальший розвиток варіантів F/A-18C/D.
Бойове застосування[ред. | ред. код]
- Операція «Каньйон Ельдорадо» (1986)
- Війна в Перській затоці (1991)
- Операція «Обдумана сила» (1995)
- Операція «Лис пустелі» (1998)
- Війна в Афганістані (з 2001)
- Іракська війна (2003—2010)
Тактико-технічні характеристики[ред. | ред. код]
Технічні характеристики[ред. | ред. код]
- Екіпаж: 1 (модифікація C) / 2 (модифікація D — пілот та офіцер систем озброєнь)
- Довжина: 17,1 м
- Розмах крила: 12,3 м (із боковими підвісками AIM-9 на пускових установках LAU-7)
- Розмах крила в складеному вигляді: 9,94 м
- Висота: 4,7 м
- Площа крила: 38 м²
- Співвідношення сторін: 4
- Маса порожнього: 10 433 кг
- Маса спорядженого: 16 769 кг
- Максимальна злітна маса: 23 541 кг
- Паливні баки: 4930 кг
- Силова установка: 2 × турбовентиляторні двигуни General Electric F404-GE-402[en], тяга 11000 фунтів (49 кН) без форсажу, 17 750 фунтів (79,0 кН) з форсажем
Льотні характеристики[ред. | ред. код]
- Максимальна швидкість: 1915 км/год (1,56 Маха) на висоті 12000 м
- Крейсерська швидкість: 1060 км/год
- Дальність: 2017 км
- Бойовий радіус: 760 км (повітряно-повітряна місія)
- Перегонна дальність: 3300 км
- Практична стеля: 15000 м
- Швидкість підйому: 250 м/с
- Навантаження на крило: 450 кг/м²
- Тягооснащеність: 0,96 (1,13 в спорядженому виді з 50 % палива)
Озброєння[ред. | ред. код]
- Гармати: 1 × 20 мм 6-ствольна поворотна гармата M61A1 Вулкан в носі, 578 патронів
- Точки підвіски: 9 загалом: 2 × для пуску крилатих ракет, 4 × під крилами та 3 × під фюзеляжем, загальним навантаженням до 6200 кг. Може комплектуватись комбінацією наступних типів озброєння чи обладнання:
- Некеровані ракети:
- Ракети повітря-повітря:
- 2 × AIM-9 Sidewinder на кінчиках крил та
- 8 × AIM-9 Sidewinder double delta), або 4 × AIM-132 ASRAAM, або 4 × IRIS-T, або 8 × AIM-120 AMRAAM (double delta) і
- 2 × AIM-7 Sparrow або 2 × AIM-120 AMRAAM
- Ракети повітря-земля:
- 4 × AGM-65 Maverick
- Крилата ракета AGM-84H/K Standoff (SLAM-ER)
- AGM-88 HARM протирадарна ракета (ARM)
- 4 × AGM-154 (JSOW)
- AGM-158 (JASSM)
- Крилата ракета Taurus
- Протикорабельна ракета AGM-84 Гарпун
- Бомби:
- Ядерна бомба B83
- Ядерна бомба B61
- Боєприпаси з прямим наведенням JDAM
- Серія бомб з лазерним наведенням Paveway
- серія некерованих бомб Mark 80
- CBU-78 Gator
- Боєприпаси комбінованих ефектів CBU-87
- CBU-97
- Mk 20 Rockeye II
- Запальна бомба МК-77
- Інше:
- ADM-141 TALD
- Інфрачервоні приманки SUU-42A
- Засоби радіоелектронної протидії (ECM)
- Система лазерного наведення AN/AAS-38 Nite Hawk (тільки ВМС США), тепер замінений на AN/ASQ-228 ATFLIR
- Система наведення Litening (лише Корпус морської піхоти США, Королівські ВПС Австралії, ВПС Іспанії та ВПС Фінляндії)
- до 3 × 330 галонів США (1200 л) підвісних баків Sargent Fletcher FPU-8
Авіоніка[ред. | ред. код]
- РЛС Hughes APG-73[7]
- Антена ROVER (Remotely Operated Video Enhanced Receiver) використовується ударними ескадрильями ВМС США F/A-18C
На озброєнні[ред. | ред. код]
Австралія — водночас замінені на F-35A[8].
Іспанія — 72 EF-18M і F/A-18C та 12 EF-18BM станом на 2021 рік[9][10].
Канада — 86 CF-18 станом на 2021 рік[9].
Кувейт — 27 F/A-18C та 7 F/A-18D станом на 2021 рік[9].
Малайзія — 8 F/A-18D станом на 2021 рік[9].
США — 273 літаки в КМП на 2015 рік, раніше 753 літаки стояли на озброєнні Флоту[11][12].
Швейцарія — 25 F/A-18C та 5 F/A-18D станом на 2021 рік[9].
Фінляндія — 55 F/A-18C та 7 F/A-18D[13], планується зняття з озброєння та заміна на 64 літака F-35 протягом 2028—2030 років[14][15]
Україна[ред. | ред. код]
За словами колишного заступника міністра оборони Леоніда Полякова 2014 році Канада пропонувала Україні F/A-18 для купівлі[уточнити]. Міністерство оборони України відмовилось від пропозиції через значну вартість експлуатації та необхідність перенавчання екіпажів[16].
У березні 2023 року стало відомо про розгляд постачання літаків F/A-18 з Фінляндії[14]. Україна надіслала запит на їх отримання[17]. Водночас міністр оборони Фінляндії Антті Кайкконен і президент Саулі Нійністьо у спільній заяві 23 березня 2023 року відмовили у передачі вказаних винищувачів Повітряним силам ЗСУ[18].
13 червня 2023 року посол України в Австралії Василь Мирошниченко підтвердив, що Київ звернувся до Канберри з проханням розглянути можливість передати списані палубні винищувачі-бомбардувальники F/A-18[19].
У кіно[ред. | ред. код]
F/A-18 був задіяний у зйомках фільму «Топ Ґан: Меверік / Top Gun: Maverick» що вийшов у 2022 році. Головну роль у фільмі виконав Том Круз.
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Від англ. hornet — шершень
Абревіатура в чинній системі позначень авіації та ракет містить такі індекси:
- ↑ Це позначення, як і F/A-18 є компромісним варіантом для підкреслення подвійної винищувальної та ударної ролі, які початково мали належати різним літакам, F-18 та A-18 відповідно. Така універсальність властива всім сучасним винищувачам США, тому індекс вибивається із системи. Більш того, позначення FA-18 означає «штурмовик, модифікований для винищувальної ролі», що не є правдою.
- ↑ F/A-18A-D Hornet and F/A-18E/F Super Hornet Strike Fighter. United States Navy (амер.). Процитовано 11 жовтня 2023.
- ↑ Model Designation Of Military Aerospace Vehicles (PDF) (англійською) . Department Of Defense Office Of The Under Secretary Of Defense For Acquisition And Sustainment. 2018. Архів оригіналу (PDF) за 19 січня 2022.
- ↑ Non-Standard DOD Aircraft Designations. web.archive.org. 5 квітня 2022. Архів оригіналу за 5 квітня 2022. Процитовано 23 березня 2023.
- ↑ а б в «YF-17 Cobra.» [Архівовано 8 січня 2014 у Wayback Machine.] GlobalSecurity.org.
- ↑ а б «F-17 Cobra.» [Архівовано 26 жовтня 2014 у Wayback Machine.] www.airwar.ru.
- ↑ Д. Дональд, Дж. Лейк. Енциклопедія військової авіації. — М.: Омега, 2003. — С. 279.
- ↑ AN/APG-73 - Radartutorial. web.archive.org. 10 травня 2021. Архів оригіналу за 10 травня 2021. Процитовано 23 березня 2023.
- ↑ Waldron2021-11-29T08:46:00+00:00, Greg. RAAF bids farewell to “Classic” Hornets after decades of service. Flight Global (англ.). Процитовано 23 березня 2023.
- ↑ а б в г д World Aircraft Directory, 2022 (FlightGlobal, part of DVV Media International Ltd, 2021) p. 14.
- ↑ В Іспанії розбився винищувач F-18. 20.05.2023
- ↑ WorldAirForces2016.pdf. web.archive.org. 22 грудня 2015. Архів оригіналу за 22 грудня 2015. Процитовано 23 березня 2023.
- ↑ The Military Balance 2010.p.-35
- ↑ Hornet-kalusto saavuttaa suorituskykynsä huipun. web.archive.org. Архів оригіналу за 5 жовтня 2015. Процитовано 23 березня 2023.
- ↑ а б Фінляндія розгляне передачу Україні винищувачів F/A-18 - Мілітарний. web.archive.org. 11 березня 2023. Архів оригіналу за 11 березня 2023. Процитовано 23 березня 2023.
- ↑ Україна подала до Фінляндії запит на винищувачі F/A-18. Мілітарний (укр.). Процитовано 23 березня 2023.
- ↑ Канада пропонувала Україні винищувачі. Міноборони відмовилося. www.pravda.com.ua. Архів оригіналу за 28 листопада 2014. Процитовано 15 травня 2023.
- ↑ Україна подала до Фінляндії запит на винищувачі F/A-18 - Мілітарний. web.archive.org. 23 березня 2023. Архів оригіналу за 23 березня 2023. Процитовано 23 березня 2023.
- ↑ Ковальов, Денис (23 березня 2023). Літаків від Суомі чекати Україні не варто. Останній Бастіон (Укр.) . Процитовано 23 березня 2023.
- ↑ Україна звернулась до Австралії щодо надання списаних винищуачів F/A-18. Конкурент (укр.). Процитовано 13 червня 2023.
Посилання[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: F/A-18 Hornet
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
| ||||||||||||||||||||||||||
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
